"Учені спостерігали, як змінюється активність мозку добровольців під час читання творів світил британської поезії. Дослідники вивчили відповідь мозку буквально на кожне слово. Особливу увагу вони приділили аналізу того, як мозок справляється зі складними оборотами і незвичайними синтаксичними конструкціями", - говориться в повідомленні.

Щоб зіставити отримані результати з читанням звичайних текстів, вчені переписали твори класиків сучасною мовою і запропонували їх прочитати тим же учасникам дослідів. Фахівці виявили, що висока поезія приводить мозок в стан надмірного збудження. Обробивши яке-небудь незвичайне слово або вислів, мозок людини не повертається в первинний стан. У ньому зберігається додатковий нервовий імпульс, що примушує продовжувати читання. Вчені пояснюють, що при читанні поезії активувалася зона мозку, пов'язана з автобіографічною пам'яттю. Людина натомість форматувала пережитий досвід відповідно до отриманих вражень.

Автори дослідження зазначають, що переписані звичайною мовою «Отелло», «Макбет» і «Король Лір» не спричиняли ніякого посилення активності мозку. Наприклад, коли вітер назвали лютим, а не шаленим, мозок сприйняв це як належне. Водночас використання Шекспіром епітета «шалений» на адресу вітру мобілізувало нервову систему і примушувало мозок активуватися, щоб розібратися, що це слово робить в даному контексті.

Вчені зазначають, що стимулююча дія поезії зберігається деякий час, тобто мозок продовжує особливо уважно аналізувати і подальші слова. (Vidomo)