Навчальний кабінет української мови і літератури: нормативні орієнтири та методичні рекомендації - Мої статті - Каталог статей - Персональный сайт Країна Філологія
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS Четвер, 08.12.2016, 07:05


Людина в цьому світі повинна навчитися творити, пізнавати, мріяти, любити.


Годинник
Меню сайту
Категорії розділу
Т.Г.Шевченко [4]
Перли учасників ЗНО [8]
Календар свят [2]
Мої статті [11]
До 200-річчя
з дня народження
Тараса Григоровича Шевченка
Ресурсний центр
Солонянщини
  • Солонянський РНМК
  • Відділ освіти
  • СМС (Солонянська Мережева Спільнота)
  • СШЛНІТ
  • *****
  • РМО вчителів біології та хімії
  • РМО вчителів географії
  • РМО вчителів іноземної мови
  • РМО вчителів інформатики
  • РМО вчителів курсу "Основи здоров'я"
  • РМО вчителів курсу "Захист Вітчизни"
  • РМО вчителів математики
  • РМО вчителів музичного мистецтва
  • РМО вчителів образотворчого мистецтва
  • РМО вчителів початкових класів
  • РМО вчителів російської мови
  • РМО вчителів суспільствознавства
  • РМО вчителів трудового навчання
  • РМО вчителів української мови та літератури
  • РМО вчителів фізики
  • РМО вчителів фізкультури
  • *****
  • Сайт логопеда
  • Виховна робота
  • Статистика
    » Зареєструвалось на сайті
    Всього: 146
    » Із них
    Адміністраторів: 6
    Модераторів: 14
    Провірених: 0
    Користувачів: 126

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    [Хто сьогодні нас відвідав?]
    Ласкаво просимо

    Каталог статей

    Головна » Статті » Мої статті

    Навчальний кабінет української мови і літератури: нормативні орієнтири та методичні рекомендації

    Кабінет української мови та літератури – це спеціально обладнане приміщення (класна кімната) загальноосвітнього навчального закладу зі створеним  навчальним середовищем, оснащеним сучасними засобами навчання, шкільним обладнанням згідно з санітарно-гігієнічними нормами і правилами облаштування.

    Основна мета створення навчального кабінету української мови і літератури полягає у забезпеченні оптимальних умов для організації навчально-виховного процесу та реалізації завдань відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року за №24.

    Завданням функціонування навчального кабінету з української мови та літератури є створення передумов для:

    • організації колективного, індивідуального та диференційованого  навчання;
    • реалізації практично-дійової і творчої складових змісту навчання;
    • забезпечення в основній школі допрофільної підготовки учнів, у старшій школі – профільного і поглибленого навчання;
    • організації роботи гуртків та факультативів;
    • проведення засідань шкільних методичних об’єднань учителів української мови та літератури;
    • індивідуальної    підготовки      вчителя-словесника    до занять,  що сприяють підвищенню його науково-методичного рівня.

    Кабінет української мови та літератури  як навчально-методичний центр повинен забезпечувати такі рівні викладання філологічних предметів: науковий, естетичний, навчальний, методичний, виховний. Його навчально-методичне забезпечення, облаштування та оформлення визначаємо за рубриками:

    • нормативні документи: Конституція України, Закон України „Про загальну середню освіту”, Державний стандарт базової і повної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 р. за №24), навчальні програми, підручники, затверджені Міністерством освіти і науки України; Закон України „Про мови”; Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови (від 08.09.1997 №998); Заходи Міністерства освіти і науки України щодо реалізації положень і завдань Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 роки (журнал „Українська мова й літератури в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах”, №1, 2001, №6, 2003), Концепція державної мовної політики в Україні;
    • державна символіка – герб, прапор, текст гімну України (Інформаційний збірник МОН України №5, 2001);
    • словесно-образна наочність; широкий добір художньої літератури, підручники-хрестоматії, посібники-хрестоматії, наукова література, зібрання книг для позакласного, самостійного читання та літератури рідного  краю, наприклад, під рубриками „Моя улюблена книга”, „У світі літератури” тощо; блок планшетів під загальною назвою „Історична доля національної мови”:

                        а)”Заборона національної мови”;

              б) Закон „Про мови в Українській РСР” (від 28 жовтня 1989 року);

        в) статті №10, №12 Конституції України;

               - „Ділова українська мова”:

        а) „Культура мовлення”( Інформаційний збірник  МОН України,№13, 2002);

        б) „Ділові папери”; „Мовні обов’язки громадян”(Інформаційний збірник МОН України, №13,2002);

    • планшети-заголовки із висловами про мову, літературна карта України, галерея портретів українських письменників із  вказаними датами народження і смерті, наприклад: портрет І.П.Котляревського (1769-1838); передня стіна – портрет Т.Г.Шевченка у вишиваному рушнику, як вияв великої шани до поета;
    • „Норми літературної мови”, „Вимоги до мовлення’’, „Формули ввічливості”, „Абетка від Олександра Олеся”, „Молитва до мови” Катерини Мотрич (газета „Слово Просвіти”, №1, 2001 рік; журнал „Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах” №1, 2001);
    • критичні та літературознавчі матеріали: видання творів і статей вітчизняних літературознавців і критиків; видання книг для школярів згідно з чинними програмами  з мови та літератури; книги-посібники із серії „Літературна крамниця”;
    • науково-методичні періодичні видання: фахові журнали і газети або папки, куди вчитель разом з учнями збиратиме найважливіші матеріали з газет і журналів, які можуть комплектуватись за темами або для кожного класу окремо (щоб легше і швидше користуватися накопиченим у папках матеріалом, варто завести тематичну картотеку, якою могли б користуватися як учні, так і вчителі);
    • методична література: дослідження, виступи, доповіді, рекомендації та коментарі щодо вивчення предмета; методичні розробки уроків, конспекти уроків з різною формою навчання, календарне планування, поурочні плани, дидактичний   матеріал,    матеріали   для    організації    контролю   навчальних досягнень учнів, тексти варіантів контрольних робіт, тексти тренувальних вправ і завдань, тексти з мови та літератури; екзаменаційні білети, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови і літератури тощо;
    • довідкова література: словники різноманітних типів (тлумачний, словник літературознавчих термінів, літературний, енциклопедичний, орфографічний, іншомовних слів, фразеологічний, синонімів, антонімів, діалектизмів, російсько-український, українсько-російський тощо), різного роду енциклопедії (біблійна, літературознавча тощо);
    • художньо-зображувальна наочність і ТЗН: ілюстрації до творів, репродукції картин на літературну та історичну тематику, твори живопису і графіки; телевізори, аудіо-відеотехніка, кодоскопи, різні види звукозапису та відеозапису (виконання літературних творів майстрами мистецтв, записи авторських виступів письменників, записи театральних вистав, фонохрестоматії тощо), діафільми, слайди.

     

     

    Д О Д А Т К И

     

    Пам’ятка

    Як підготуватися до переказу художнього твору або його уривка

     

    1.      Перш ніж починати писати, чітко визначте своє ставлення до героя, про якого ви будете писати у творі.

    2.      Уважно перечитайте твір, поділіть його на завершені за змістом частини.

    3.      Підготуйтеся до переказу окремих частин:

    1)      зверніть увагу на незрозумілі слова, словосполучення;

    2)      з’ясуйте їхній зміст, намагайтеся використовувати їх  під час переказування;

    3)      запам’ятайте, про що йдеться на початку, всередині та наприкінці кожної частини.

    4.      Переказуючи зміст частини, користуйтеся питаннями-порадниками:

    1)      про що пише автор? (докладний зміст частини);

    2)      як він це робить? (художні засоби, які використовує автор).

    5.      Якщо вам запропоновано вибірковий переказ, то необхідно з усіх визначених частин відібрати лише ті, які відповідають меті висунутих перед вами завдань, і докладно їх переказати.

    6.      Працюючи над стислим переказом, визначте головну думку прочитаного і, уникаючи зайвої деталізації, перекажіть основні події твору.

     

    Пам’ятка

    Як писати твір компаративного характеру

     

    1.      Розпочинаючи роботу над твором, ґрунтовно продумайте його тему.

    2.      Визначте головну ідею твору.

    3.      Складіть план, доберіть епіграф, що буде відповідати темі твору та розкривати його головну думку.

    4.      Визначте, що об’єднує та вирізняє твори, які ви аналізуєте.

    5.      Продумайте, який цитатний матеріал обох творів ви використаєте для аргументації своєї думки.

    6.      Порівнюючи твори, не забувайте про композиційні засоби викладу думок, a саме:

    інтегруючий початок; 2) послідовне розгортання тези; 3) хід роздумів у формі „запитання-відповідь”; 4)контрастне зіставлення аргументів; 5) експресивний висновок.

    7.      Викладаючи у творі свої думки, не забувайте, що вони мають бути пов’язані з темою та головною ідеєю твору.

    8.      Звертайте увагу на співрозмірність частин твору.

    9.      Слідкуйте за тим, щоб ваші думки розкривалися послідовно, щоб кожне попереднє речення було логічно пов’язане з наступним.

    10.  Формулюючи речення, намагайтеся, щоб ваша думка була висловлена точно, просто, ясно, образно та не допускала подвійного тлумачення.

     

    Пам’ятка

    Як підготуватися до твору-роздуму про героя художнього твору

     

    1.      Подумайте, що вас хвилює, цікавить, з чим ви не погоджуєтеся.

    2.      Прослідкуйте за текстом, як письменник розкриває характер героя, його вчинки. Зверніть увагу на художні деталі, які допомагають вам зробити висновок щодо ставлення автора до героя. Поміркуйте, чи погоджуєтеся ви з думкою автора.

    3.      Зробіть необхідні витримки з тексту, які допоможуть вам написати твір.

    4.      Відповідно до структури твору – вступу, основної частини, що складається з тез та доказів, висновку – доберіть додатковий матеріал (епіграф, цитати, факти), що стане у пригоді під час написання твору.

    5.      Спочатку напишіть твір на чернетці.

    6.      Працюючи над вступною частиною твору, пам’ятайте, що мета її – підвести до розуміння вашої головної думки.

    7.      В основній частині твору викладайте свої думки та обов’язково аргументуйте їх; намагайтеся уникати простого переказу епізодів твору; пам’ятайте, що докази можуть бути як прямі, так і непрямі; вживайте тільки ті слова, значення яких ви знаєте; ухиляйтеся від повторення одних і тих же слів...

    8.      У заключній частині твору зробіть емоційний обґрунтований висновок щодо вашого ставлення до героя, про якого ви пишете...

    9.      9 Прочитайте написане, перевірте зміст, послідовність викладу, грамотність, прослідкуйте за розділовими знаками.

    10.  Перепишіть роботу начисто...

    11.  Перевірте написане, подивіться, чи немає описок і пропусків букв.

     

    Матеріали до стенду „Вчимося дискутувати”

    (правила проведення дискусії)

     

    1.      Ретельно продумайте свою точку зору і аргументи до неї.

    2.      Вступаючи в дискусію, не розпочинайте її з тих питань, за якими ви розходитесь з вашим опонентом..

    3.      Використовуйте метод Сократа, який виявляється в тому, що свою думку треба розподіляти на маленькі частинки і кожну пропонувати у формі запитання.

    4.      Уникайте категоричності (особливо, якщо заперечуєте ви).

    5.      Обминайте монологи, адже діалоги продуктивніші.

    6.      Умійте почути та зрозуміти позицію опонента.

    7.      Не переривайте свого співрозмовника.

    8.      Не висміюйте його і не доводьте його точку зору до абсурду.

    9.      Не прискіпуйтеся до невдалої форми висловлювання опонента, не переходьте в розмові на характеристику його особистості, не розбивайте його позицію, а доводьте свою.

    10.  Волійте не перемоги, а знайти істину.

    11.  Погоджуйтесь із тим, у  чому правий ваш співрозмовник, знайдіть раціональне у його словах.

    12.  Майте мужність визнати свою неправоту і просити критичного обговорення запитання.

    13.  Аргументовано поясніть, чому ви не можете погодитися зі своїм опонентом і висловіть свої аргументи.

     

    Матеріали до стенду „Вчимося виразно читати”

    Вислови відомих людей про ораторське мистецтво, виразне читання

     

    Цицерон: „Найкращий оратор є той, хто  своїм словом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне враження”.

    Цицерон: „Що стосується вправ для розвитку  голосу, дихання, рухів тіла й, нарешті, язика, то для них потрібні не стільки правила науки, скільки праця. Тут необхідно з великою суворістю відбирати собі взірці для наслідування, і причому приглядатися ми повинні не лише до ораторів, а й до акторів, щоб наша невправність не вилилася в якусь огидну й шкідливу звичку”.

    Е. Легуве: ”Читання – не тільки вчитель дикції, а й професор літератури”.

    М.Гоголь: „Прочитати твір ліричний – зовсім не дрібниця, для цього довго потрібно його вивчати”.

    М. Рибнікова: „Виразне читання – результат розуміння тексту”.

    Ж. Лабрюйєр: „Тон голосу, очі та вираз обличчя мовця є не менш красномовними, ніж самі слова.”

    А. Франс: „Слова – теж вчинки”.

    Ван Дейк: „Чимало скарбниць у світі відкривається, як Сезам казкового Алі-Баби, словесним ключем”.

     

    Пам’ятка

    Як виразно прочитати художній текст

     

    1.      Готуючись виразно прочитати будь-який твір, декілька разів прочитайте його про себе.

    2.      Визначте для себе особисту мету читання (ваше „надзавдання”): що саме ви хочете висловити під час читання, які почуття та асоціації прагнете викликати у слухачів.

    3.      Продумайте, у яких місцях тексту необхідно зробити паузи, які слова та словосполучення необхідно виділити голосом.

    4.      Вдома декілька разів спробуйте прочитати твір уголос перед дзеркалом .

    5.      Тренуючись читати, у думках перевірте, чи не робите ви зайвих рухів.

    6.      Перед початком читання у класі займіть зручну позу, огляньте слухачів і витримайте паузу. Розпочинаючи читати, не забувайте вказати автора та назву твору. Глибоко вдихніть і розпочинайте читання.

    7.      Читаючи, чітко промовляйте всі звуки у словах.

    8.      Не забувайте витримувати паузи, виділяйте голосом найважливі з вашої точки зору слова та словосполучення, що допомагають розкрити авторську думку і показати ваше „надзавдання”.

    9.      Контролюйте своє дихання. Дихайте рівномірно, добирайте повітря під час пауз.

    10.  Силу голосу пристосовуйте до аудиторії.

    11.  Стежте за тим, щоб ваші міміка й жести були природними і не притягували надмірної уваги слухачів.

     

    Схема аналізу прочитаного

    1. Чи правильно зрозумів виконавець тему та ідею твору?

    2. Чи вдалося читцю передати авторську думку під час читання?

    3. Яке було "надзавдання" прочитаного? Чи виконав його читець?

    4. Чи цікаві інтерпретація, "бачення" твору, запропоновані виконавцем?

    5. Чи задовольнили вас жести та міміка читця під час виконання твору?

    6. Чи вдалося виконавцю уникнути мовленнєвих недоліків під час читання?

     

    Вимоги до усного та писемного мовлення:

    1)      відповідність мовленнєвим  нормам;

    2)      змістовність;

    3)      точність;

    4)      ясність;

    5)      логічність;

    6)      доказовість викладу думок;

    7)      емоційність;

    8)      переконливість;

    9)      виразність.

    Рекомендована література

     

    1.      Державний стандарт базової і повної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 14.01.2004  №24).

    2.      Закон України „Про загальну середню освіту”.

    3.      Закон України „Про мови”.

    4.      Заходи Міністерства освіти і науки України щодо реалізації положень і завдань державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 роки // Українська мова й література в середніх школах, гімназія, ліцеях та колегіумах. – №6. – 2003.

    5.      Катерина Мотрич. Думи про мову/ Катерина Мотрич // Слово ”Просвіти”. – №1. – 2001.

    6.      Конституція України. – К.: Право, 1996.

    7.      Концепція державної мовної політики в Україні.

    8.      Концепція мовної освіти 12-річної школи.

    9.      Мовні обов’язки громадян. Культура мовлення. –  Інформаційний збірник МОН України. – №13. – 2002.

    10.  Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови” від 08.09.1997 №998.

    11.  Рада І., Чорна Н. „Ну що б, здавалося, слова...” / І. Рада, Н. Чорна// Українська мова й література в середніх школах, гімназія, ліцеях та колегіумах. – №1. – 2001.

    12.  Рекомендації щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України. – Інформаційний збірник МОН України – №5. – 2001.

    13.  Сучасний український правопис. – 3-тє видання, виправлене та доповнене. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 224с.

    Категорія: Мої статті | Додав: lika1107 (04.04.2013)
    Переглядів: 1565 | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]
    Афоризми

    Учитель має право вчити й виховувати до тих пір, поки сам учиться й удосконалюється.

    В.Сухомлинський
    Календар
    Календар дат
    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
    Пошук
    Освітні ресурси
    "Весела Абетка" — Для дітей України krylati.org - «Крилаті»: Журнал для українських дітей

    Copyright MyCorp © 2016
    Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz