Досвід проведення незалежного зовнішнього оцінювання
переконливо засвідчує, що протягом навчального року нам, учителям-словесникам,
слід постійно готувати учнів до такої
особливої форми контролю, як тестування. Тому на своїх уроках я використовую різноманітні тестові завдання
під час проведення поточного й тематичного оцінювання, широко практикую
тестування не тільки як контрольну форму перевірки знань, умінь і навичок
школярів, але і як продуктивний навчальний прийом, намагаюсь відпрацьовувати у
школярів навички виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня
складності.
Іноді помилково всі завдання, що за формою
нагадують тестові, називають тестом. Проте педагогічним тестом є система
паралельних завдань специфічної форми, які розташовуються за принципом
зростання відповідно до складності порядку, що дозволяє якісно й ефективно
виміряти рівень і структуру підготовки екзаменованих. З огляду на це, до тесту
не можна включати будь-яке завдання. Кожне з них має відповідати чітко
визначеній формі, змісту, рівневі складності.
Тестові завдання
мають суттєві переваги над іншими формами контролю: вони високотехнологічні,
можуть розроблятися, проводитися й перевірятися з використанням комп’ютерної
техніки, потребують невеликих часових ресурсів для проведення та перевірки,
порівняно нескладні в проведенні.
Тестові завдання однаковою
мірою надаються до використання під час здійснення поточного, тематичного та
підсумкового контролю, можуть пропонуватися учням із різними навчальними
можливостями, тобто передбачати градацію за ступенем складності, мати творче
спрямування. Переваги тестування над традиційними формами контролю навчальних
досягнень учнів полягають також у тому,
що за їхньою допомогою знімається емоційна напруженість дітей, характерна для
проведення контрольних робіт.
Тому використання тестових технологій здійснюю в
три етапи: теоретична й практична підготовка учнів до проведення тестування, організація
тестування, аналіз і корекція результатів.
На першому етапі здійснюю відбір або
самостійно розробляю тестові завдання. Головними вимогами до них є відповідність
меті навчання, багатоваріантність, побудова неправильних відповідей на основі
типових помилок. Типологія тестів ураховує особливості їхніх змісту та
структури. За наявністю або відсутністю варіантів відповіді виділяю тести
закритої та відкритої форм. Тести закритої форми поділяються на альтернативні
(наявність двох взаємовиключних варіантів відповідей), множинного вибору
(наявність однієї правильної відповіді між трьома-п’ятьма з пропонованих),
встановлення відповідності (у двох частинах пропонуються переліки, між якими
треба встановити зв’язок), відтворення послідовності (перекомбінування наведених
даних або елементів) .
Другий етап включає в себе пояснення
процедури, режиму, правил виконання тестових завдань, умов оформлення робіт,
демонстрування алгоритмів виконання завдань, виконання тренувальних завдань. Важливим
для мене є дотримання головної вимоги посування школярів в освоєнні тестових
технологій – від простих завдань до складніших. Освоєння кожної нової форми
тестових завдань слід починати з детального ознайомлення з інструкцією щодо їх
виконання.
На третьому
етапі здійснюю виявлення типових та індивідуальних помилок, що їх
припустилися учні. Аналіз результатів проводиться в довільній, найбільш зручній
і звичайній для мене й школярів формі.
Виконання завдань у
тестовій формі для поточного контролю
планую на різних етапах уроку не більш як на 10-15 хвилин. У зв’язку з
тим, що ці завдання є навчальними, не варто робити їх занадто складними. На
цьому етапі контролю використовую
переважно завдання з вибором однієї правильної відповіді (з чотирма варіантами
відповідей у 7 -9-х і чотирма-п’ятьма – в 10-11-х класах), рідше – кількох
правильних відповідей (переважно в 10-11-х класах із сімома-вісьмома варіантами
відповідей) та на встановлення відповіді (утворення логічних пар, де в лівому
стовпчику містяться чотири варіанти відповідей, а в правому – п’ять).
Кількість
варіантів відповіді на тестове
запитання, із яких учневі треба вибрати правильну, має встановлюватися,
зокрема, і з урахуванням віку школярів: для учнів середньої школи таку
кількість бажано обмежити трьома-чотирма варіантами, старшокласників –
чотирма-п’ятьма. Також слід враховувати, що мислення учнів середньої школи, як
правило, конкретне й не надто активно спирається на оперування абстрактними
поняттями, тож завдання для них слід добирати саме такого типу – якнайбільш конкретні,
такі, що спрямовуються на перевірку знання та розуміння теоретичного матеріалу,
певною мірою – вміння застосувати інформацію в практичній діяльності. Натомість
старшокласники вже можуть оперувати абстрактними категоріями, здійснювати
аналіз мовних явищ і понять, їх зіставлення й порівняння, встановлення зв’язків
між ними та їх розчленування за певними показниками.
На виконання завдань з вибором
однієї правильної відповіді відводжу орієнтовно
одну хвилину, а кількох правильних відповідей
або встановлення відповідності – півтори хвилини. Намагаюсь привчати учнів виконувати завдання не лише правильно, а й
швидко, щоб максимально наблизити їх до умов, у яких випускники працюватимуть
під час зовнішнього незалежного оцінювання. На цьому етапі слід навчати учнів алгоритмів виконання
тестових завдань різних форм, аналізувати результати тестування, виявляти
типові помилки й визначати шляхи їх усунення.
Під час
тематичної атестації перевіряю
відповідність підготовки школярів зафіксований у програмі з рідної мови системі
вимог до рівня і якості освіти.
Щоб забезпечити максимальну
надійність результатів оцінювання і якнайповніше перевірити, як засвоєно
вивчений матеріал, на тематичну
атестацію підготовлюю тест зі значною кількістю завдань. У ньому слід
якнайповніше відобразити зміст вивченої теми, збалансовано представити як
оцінюваний теоретичний матеріал (розуміння понять, знання мовної теорії,
значення термінів тощо), так і завдання практичного характеру. Готуючи
матеріали для тематичного оцінювання, збалансовую його за складністю. Для цього включаю завдання приблизно в такій пропорції:
25% - легких, 25% - складних, 50% - середнього рівня складності. Такий розподіл
відображає співвідношення сильних, середніх і слабких учнів у класі.
Проектуючи тести, треба
враховувати, що запропоновані завдання мають бути різноманітними за змістом і
формою, що дасть змогу уникнути монотонності та забезпечити постійну й стійку
мотивацію учнів до роботи. Не варто обмежуватися тільки завданнями закритої
форми, доцільно пропонувати учням також і відкриті завдання, у яких вони
самостійно мають записати відповідь на запитання.
Учитель повинен пам’ятати, що основу завдання
треба формулювати переважно у формі стверджувального речення, воно має бути
максимально коротким, точним і однозначним, а варіанти відповідей доступними
для розуміння школярами. Не слід указувати після використаного в тексті речення
прізвище його автора, щоб не переобтяжувати завдання зайвою інформацією і не
відволікати учнів від головного.
Щоб правильно розрахувати кількість завдань,
треба пам’ятати: школярам середніх класів потрібно в середньому півтори
хвилини, а старшокласникам – хвилина для виконання одного типового завдання
закритої форми. Таким чином, учням
10-11-х класів пропоную на тематичну атестацію приблизно 35-40, а учням 7-9-х
класів – 20-30 завдань.
Перевірити
отримані бали в 12-бальшу шкалу оцінювання
можна шляхом встановлення ваги кожного завдання. Наприклад, за кожне
правильно виконане завдання, що перевіряє знання теоретичного матеріалу або
завдання за вибором однієї правильної відповіді – 1 бал, за завдання з вибором
кількох відповідей чи встановлення відповідності – 3-4 бали. Якщо за виконання
всіх завдань тесту можна одержати 60 балів, то результат 55-60 відповідатиме 12
балам, 50-47 – 11 балам тощо. Отже, оцінити найвищим балом можна не лише
роботу, у якій правильно виконано всі завдання, а й таку, що максимально
наближається до такого результату. Таким чином, школяреві дається деяке право
на помилку, якого під час традиційного оцінювання він не має.
Максименко Н.В., учитель Військової СЗШ
|
Всього: 163 
