Сьогодні, 7 квітня, Благовіщення Пресвятої
Богородиці – третє за
значенням після Великодня й Різдва Христового свято. В основі свята — повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» про народження у
неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.
У стародавніх християн це свято мало різні назви:
Зачаття Христа, Благовіщення про Христа, Початок спокути, Благовіщення Ангела
Марії і тільки в VII столітті йому на Сході та Заході було присвоєно назву
Благовіщення Пресвятої Богородиці.
У церкві цього дня святять проскури. Благовіщенську проскуру, як і Богоявленську та
Стрітенську воду, зберігали за образами.
А пасічник проскуру кришить та висипає в мед, «щоб
бджоли роїлися», а сівач змішує з землею та сіє по чотирьох кутах ниви — «щоб
дощова хмара ниви не минала»; проскуру заривають у землю, «щоб град посіву не
побив».
Цього дня господар випускає із хлівів на волю, на
сонце усіх тварин, навіть пса і кота виганяє на подвір’я – «щоб чули весну і
самі про себе дбали».
Бог благословляє в цей день рослини, й усе починає
рости. Цвітуть перші весняні квіти: проліски, первоцвіт, ряст, сон-трава...
Український народ особливо шанує свято Благовіщення. В народі воно одержало назву «третьої
зустрічі весни» (після Стрітення і
Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог
благословляє землю і відкриває її для сівби.
За народними уявленнями, лише після Благовіщення
можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося
великим гріхом.
У це свято не можна працювати. В народі із цього
приводу кажуть, що на Благовіщення навіть птиця не в'є гнізда. За легендою,
зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в інші, що «колись на свято вила
гніздо, і Бог їй відібрав пам'ять».
Народні прикмети:
# Яка погода
на Благовіщення, така і на Великдень.
# Якщо на
Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито.
# Великим
гріхом вважалося на Благовіщення позичати вогонь.
# Якщо на
Благовіщення дівчина, йдучи по воду, знайде квітучий первоцвіт — цього ж року
вийде заміж.
|