Наприкінці 1837-го чи на початку 1838 року якийсь генерал замовив Шевченку свій портрет олійними фарбами. Портрет вийшов дуже вдалий. Але генерал був невродливий, а художник не відійшов від правди. Замовник відмовився забрати портрет, і Шевченко, замазавши генеральські атрибути, замість них домалював рушник і приладдя для гоління та віддав портрет у цирульню для вивіски. Генерал упізнав себе і, дізнавшись, хто такий Шевченко, приступив до його власника — поміщика Енрельрардта з пропозицією купити в нього кріпака. Поки вони торгувалися, Шевченко дізнався про це і, розуміючи, що його може чекати, кинувся до Брюллова, благаючи врятувати його. Брюллов повідомив про це Жуковського, а той — імператрицю. Енрельрардта попередили, щоб він утримався продавати Шевченка. Неодмінною умовою задоволення клоп ... Читати далі »