Наприкінці 1837-го чи на початку 1838 року якийсь генерал замовив Шевченку свій портрет олійними фарбами. Портрет вийшов дуже вдалий. Але генерал був невродливий, а художник не відійшов від правди. Замовник відмовився забрати портрет, і Шевченко, замазавши генеральські атрибути, замість них домалював рушник і приладдя для гоління та віддав портрет у цирульню для вивіски. Генерал упізнав себе і, дізнавшись, хто такий Шевченко, приступив до його власника — поміщика Енрельрардта з пропозицією купити в нього кріпака. Поки вони торгувалися, Шевченко дізнався про це і, розуміючи, що його може чекати, кинувся до Брюллова, благаючи врятувати його. Брюллов повідомив про це Жуковського, а той — імператрицю. Енрельрардта попередили, щоб він утримався продавати Шевченка. Неодмінною умовою задоволення клопотання про Шевченка імператриця зажадала від Брюллова закінчити портрет Жуковського, який Брюллов давно вже обіцяв, навіть почав було малювати, але облишив. Портрет незабаром було закінчено й розіграно в лотерею між високими особами імператорської сім’ї. Після цього Енрельрардт отримав викуп за Шевченка.

Ще цікаві факти читайте тут.